Що таке сексуальне насильство та СНПК
У цій статті розглянемо такі поняття, як сексуальне насильство і сексуальне насильство, пов’язане з військовим конфліктом, у чому відмінність цих двох понять та яка різниця в кримінальній відповідальності.
На жаль, у сучасному суспільстві сексуальне насильство є доволі поширеним явищем. Воно стосується представників усіх соціальних груп і не залежить від статі, віку, зовнішності чи стилю одягу потерпілих.
Якщо звернутися до української статистики, то у 2024 році правоохоронні органи зареєстрували 872 кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. З них: 398 випадків зґвалтувань, 122 випадки вчинення дій сексуального характеру щодо осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, а також 150 випадків злочинів, пов’язаних із розбещенням неповнолітніх.
Насправді ці цифри змушують замислитися. Для порівняння: у 2024 році було зареєстровано 80 054 кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи, 132 910 — проти власності, а також 48 233 правопорушення, пов’язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також інші злочини проти здоров’я населення. Якщо проаналізувати офіційну статистику, то видно, що злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, зафіксовано найменше. Але це не означає, що їх справді менше — багато випадків залишаються нерозкритими через страх, стигму або недовіру до правоохоронної системи.
Сексуальне насильство — це будь-яка форма сексуального контакту без добровільної згоди. В Україні кримінальна відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи передбачена статтями 152–156 Кримінального кодексу України.
Важливо розуміти, що згода вважається добровільною лише тоді, коли вона є результатом усвідомленого та вільного волевиявлення особи, з урахуванням усіх супутніх обставин.
Давайте розглянемо детальніше основні види злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством.
Зґвалтування — це вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи, з використанням геніталій або будь-якого предмета, — без добровільної згоди потерпілої особи.
Сексуальне насильство — це насильницькі дії сексуального характеру, які не передбачають проникнення в тіло, але також відбуваються без згоди потерпілої особи.І тут варто наголосити: навіть якщо проникнення не відбулося, такі дії все одно вважаються кримінальним злочином і тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
Кримінальна відповідальність також передбачена за примушування особи до вчинення сексуальних дій з іншою особою без її добровільної згоди, зокрема — якщо йдеться про осіб, які не досягли 16-річного віку.
Отже, ми розглянули загальні злочини сексуального характеру. Тепер перейдемо до окремої категорії — сексуального насильства, пов’язаного з військовим конфліктом.
Перш ніж звернутися до української статистики, розглянемо міжнародну. За різними оцінками, у Берліні в 1945 році жертвами сексуального насильства стали від 90 до 130 тисяч жінок. Протягом останніх 25 років у таких конфліктах, як на Балканах, у Руанді, Сьєрра-Леоні, Ліберії, Дарфурі, Судані, Уганді та Конго сексуальне насильство стало зброєю, використаною для залякування та вигнання місцевого населення, а також для руйнування національної ідентичності. У звіті ООН зазначено, що під час геноциду в Руанді в 1994 році було зґвалтовано не менше 200 000 жінок, багатьох з яких пізніше вбили. Лише в Боснії, під час війни 1991-1995 років, було зґвалтовано 55 000 жінок і дітей.
Що стосується України, то з початку повномасштабної військової агресії рф прокурори зафіксували 349 фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). Серед них: 124 випадки — чоловіки, 225 — жінки, з яких 19 — неповнолітні (18 дівчат і 1 хлопець). Із цього числа більшість випадків — це зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами та інші форми насильства.
Що показує ця статистика? Дивлячись на міжнародні дані, можна з великою ймовірністю сказати, що українські цифри не відображають реальну ситуацію. Частина потерпілих мовчить, інші перебувають в окупації і не можуть розповісти, а деякі ніколи більше не зможуть поділитися своїми історіями.
Сексуальне насильство, пов’язане з військовим конфліктом, — це будь-яка сексуальна дія, спроба домогтися сексуального акту або інші дії, спрямовані проти сексуальності особи, з застосуванням примусу, які мають часовий, географічний та причинно-наслідковий зв’язок із збройним конфліктом або воєнними діями.
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, — це не тільки зґвалтування, а й такі тяжкі злочини, як:
Тортури із заподіянням шкоди статевим органам (застосування електричного струму до статевих органів, кастрація, в тому числі хімічна);
Каліцтво жіночих або чоловічих статевих органів;
Примушування до зайняття проституцією;
Примусова вагітність чи стерилізація, в тому числі хімічна, примусові аборти;
Умисне зараження венеричними захворюваннями.
Сексуальні домагання;
Примусове оголення;
Погрози зґвалтуванням;
Примус до споглядання сексуального насильства щодо інших людей.
Всі ці дії є частиною сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і кожен з них має жахливі наслідки для постраждалих. Важливо також розуміти, що СНПК, є військовим злочином. Він не має строку давності, тобто навіть через 10 чи 20 років винні будуть притягнуті до відповідальності за скоєні злочини. Що ще важливо знати — свідок СНПК також є постраждалим.
Це наголошує на тому, наскільки велике значення має кожен голос. Кожен голос — це ще один крок до Міжнародного трибуналу, до покарання винних за злочини, які були скоєні і продовжують скоюватися на теренах України.
Не можна залишити ці жахливі злочини безкарними. Кожен голос має силу, і тільки разом ми можемо домогтися справедливості для жертв сексуального насильства в умовах війни.